У ДЗЕРКАЛІ ДУШІ

                                                             Не кажи світові про те, що ти

                                                          хочеш зробити – покажи, як ти

                                                          це робиш

                                    

        Вона виросла серед картин і запаху олійних фарб.. З-під умілих і добрих рук її тата на неї дивилися очі святих, стежинки вели в незвідані лісові далі та ароматно пахли яблука з натюрмортів… Тато дозволяв їй малювати по стінах… То було неабияке задоволення…

         Потім він учив її малювати, говорячи , що лише наполеглива щоденна праця може дати хороший результат, лише глибокий аналіз того, що малюєш допоможе створити образ. А ще – вміння бачити… У звичайному – незвичайне, у маленькому – велике, у простому – вишукане… Тато розказував, що лише той може навчити малювати, хто вміє це добре робити сам. Лише особистий приклад приверне увагу дітей, зацікавить їх і спонукає до творчості.

      І вона вчилася… Здобувши ази образотворчої грамоти та отримавши диплом учителя образотворчого мистецтва подалася вести дітей стежинками прекрасного…

       Це не просто… Поставити предмет, про який складається думка, як про другорядний, у один ряд з іншими … Завоювати увагу дітей… Побачити радість  від результату в їхніх очах…

         «Кожна дитина художник», - любить цитувати О.Сухомлинського Галина Володимирівна. І вона доводить це, створюючи виставки дитячих робіт. Скільки там заховано! У кожній із них – результат. Це не просто малюнок… Це враження, уявлення, знання, які пройшли через душу і серце дитини, стали його особистим досягненням.

     Галина Володимирівна переконана, що всі діти талановиті. Потрібно лише відкрити цей талант… А для цього треба, як колись вчив її тато, перш за все самому добре малювати - тоді діти  повірять у тебе. Потрібно бути достатньо освіченою людиною в мистецтві, щоб уміти яскраво, образно, емоційно донести інформацію дітям. І головне - просто любити цей світ, любити дітей і віддавати їм частинку своєї душі.. 

    І де б не була ця вчителька, на уроці чи у стінах замку, у театрі чи біля  вогнища, з пензлем чи за чашкою чаю, вона завжди зуміє віднайти і донести своїм вихованцям  миті прекрасного…